Бiльшого не треба... [укр.]

За обрієм лунають звуки:
Мелодію віршів співа зоря.
Ти забуваєш про розлуку,
Бо місця в серці їй нема.
Проходять мимо дивні люди,
І, ненароком у думках,
Вони згадають всі етюди,
Які ти бачила у снах.
До ніг прильне блакитне небо,
Зірки дощем посиплють враз.
Плоди Землі впадуть до тебе,
І свіжістю насичать нас.
В себе вберемо насолоду
З первинної краси джерел.
Вберем, як ніжна квітка воду,
І весь би світ тоді завмер...
Від подиву, що бездоганність
Доступна всім, не тільки нам.
Відчуємо землі духмяність
І тихий шепіт диких трав.

Любить життя, безмежне небо,
Землі духм'яність, літа смак...
Повір, що більшого не треба,
Коли закоханість в думках.

Date: 24.07.2004.

Гарно

Вірш пройнятий такою приємною атмосферою... Чомусь дуже сподобався оцей рядок: "І свіжістю насичать нас". Але зроблю зауваження: слово "духмяність" пишеться без апострофа)))))

[тупею]

буит исправлено:))) это из правила "духмяний, морквяний" вроде))) смутно помню..школа, как это давно было.. отупел с годами нереально:))
-----------------------------------------
Сволочи! Они убили Кенни!

Ниче

Ниче страшного... Главное, что даже в такой ситуации нашлось кому уткнуть тебя в ошибку)))) Эх не люблю я этого