Давно не бував у Донбасi

По мотивах Миколи Дорiзо

Давно не бував у Донбасi.
Там небо моє i земля.
А юнiсть донинi чека у запасi
I кличе мене звiддаля.
Незмiнна вона i наївна
Хоч подаль вiд мене на жаль.
Там дiвчинка Галя живе безсумнiвно –
I мрiя моя i печаль,
I мрiя моя i печаль.

Вона вiдчайдушно красива.
Той образ у серцi несу.
Дивуються хлопцi бувалi на диво –
На ту незбагненну красу.
Мiстечка шахтарського прима...
А та, що зi мною, жона,
Прийшлась до душi лиш за те, що очима
Нагадує Галю вона,
Нагадує Галю вона.

Донбас... Бiла хатка... Ця праля...
Печалить її сивина.
Невже це насправдi та дiвчинка Галя?
Яка ж то була давнина!
Стою... Серце б’ється нерiвно,
Зусиллям утримую плач.
Пробач менi, Галю, ...Галино Петрiвна,...
Не знаю за що, та пробач,
Не знаю за що, та пробач.

За спогади цi безупиннi
Про кiски й душевний надрив,
За те, що жiнки обганяють в старiннi
Ровесникiв-чоловiкiв.
Пробач менi зорянi ночi
I те, що в далекiм краю
Шукав, i знайшов, й закохався охоче
В ту, схожу на юнiсть твою,
У схожу на юнiсть твою...