Думки

Я не пробачу вас, думки
Ви отруїли мені душу.
Невже мені і невтямки,
Що я себе колись розрушу?

Навіщо здалось мені це?
І ви б'єте мене в обличчя.
Вам дай лиш мовити слівце!
Вам бути наволоччю личить!

Спочатку медом помастіть
І посипайте весь світ цукром,
Аби здавалось, що усі
Покрились білим, м'яким хутром.

І пелюстками сипте шлях,
Щоб я не бачила болота,
Аби болючішим був крах.
Я знаю вас, бо ви сволота!

Ви розіпнете мене знов,
Потопчетесь немов тварюки.
Вас не стошнило пити кров?
Мені набридли ваші глюки.

Ви дурите мене щораз,
А я вам вірю... це не диво.
Я б радше викинула вас,
Але без вас усе так криво...

Без вас мені нема життя...
Спустошеним воно здається.
Я знов зробила відкриття,
Та серцю байдуже... не б'ється...

Я в захваті!

Я в захваті! Чесно кажучи, не знала, що на цьому сайті хтось пише українською, тому і своїх не виставляла. Буде привід виправитися. Мені дуже сподобався твій вірш, відразу видно, що йде з самого серця!

(((IvAnna!)))

Можна без аплодисментів))) Жартую... Не бійся... Пиши як забажаєш... творчість - штука така... до того ж на кожен товар знайдеться свій покупець... ні... це мабуть трохи невдалий вислів, але ти не зважай... Натхнення тобі))))