Любовний брєд

В очах пьяних горить вогонь ангін,
Найвідчайдушнішою ходою іду до магазину,
Мене заполонила тупіша з усіх хвилин,
Коли бажання творчості зведе меня в могилу.

Я знаю що нєсу я повний брєд,
Але несу його вкриваючи папір,
Якщо дізнаються, зведу я все на "нєт",
І перед всіми я скажу "не мій твір".

Втомилася від психоперешкод,
Що збудувала сама собі у мозку.
Коли я розгадаю життя цей анекдот?
Якщо будь-яка боротьба навійює тоску.

Весь суржик слів моїх німих,
Чому німих? - Тому що не здолаю,
Кригу і цензуру холодних губ твоїх,
На які дивлюсь й одразу ж замовкаю.

Від справжнього поета дано мені великий фіг,
Я з радістю на сторки наступаю.
Ламаю орфографію тяжкою ходою ніг,
І кригу я твою красномовністю разламаю!