Перемога над собою [укр.]

Знаю точно, прийде час...
Хоч ми давно уже не діти,
Життя за щось не любить нас.
Але куди його подіти?

Чи життя пролітає даремно,
Розтягнувшись в секунду чекання?
Чи роблю я собі неприємне,
До безглуздого вдавшись кохання?

Хай на серці болючі рани,
А у думках муровані стіни,
Не звертаю уваги на плями
Та навколо розставлені міни.

Шлях пройду крізь тернисте поле,
Розпаливши вогонь у очах,
Розірву ланцюгами неволю,
У яку зацькував мене страх.

Темні погляди стануть минулим,
Та поглине їх тиша німа.
Мене вічність до себе горнула
У майбутнє, якого нема.

Чи моя перемога безцінна?
Бо тепер я, напевно, вже твій.
У душі розімкнулися стіни.
Йшла війна... Та завершено бій...

Date: 09.11.2004.

Безглуздя... як воно є)))

Боротьба із самим собою це завжди складно... Особисто я просто боюся... так ніколи до кінця і не розмикаються стіни в душі... та й того, що є, вистачає на те, щоб туди наплювали... отже, тобі пощастило... Твоє безглузде кохання не таке вже й безглузде

[циклічність]

все в минулому. час пройшов, у кохання з'явились нові плани, несумісні зі мною. у душі знов побудувались нові стіні. все як завжди. ця війна ніколи не закінчиться...
-----------------------------------------
Сволочи! Они убили Кенни!