Скорбота

Твоя депресія це дивна штука
Тобі так не здається?
Тебе з’їдає ця нетлінна мука
А серце далі б’ється

Здається світ давно поїхав дахом
І ми з тобою мабуть теж
Ти прикидаєшся безкрилим птахом
А я, неправду кажучи, не знаю меж

Можливо нам пора полікуватись?
Але до кого нам звернутись у цю мить?
І що із нами зараз може статись?
Гг... Шизофренія дзвоником бринить

Всі подуріли, казяться, мов мухи
Кричать, сміються, плачуть і мовчать
І накриває їх тяжка рука задухи
Лиш деякі притихли і скорблять

Вони скорблять за тим, чого не мали
І бачу в їх очах слід відчаю і страх
Усю свою любов вони віддали,
Її вже перетворено давно на прах

Та мабуть ми забудемо це все до завтра
Відкриєм очі зранку й підем „по делах”
Й повториться сценарій наче мантра
Що не дарує спокій, а дарує крах

[мантра-мантра))]

люблю мантри))) сподобалося)) трохи в самому кінці спіткнувся на другому рядку.. там би виправити на "й підемо" або "і підем" ... якось легше буде, хоча в цілому воно нормально звучить
-----------------------------------------
Сволочи! Они убили Кенни!

Нема слів))

Дякую... Еееее... Ще щось треба казати?)))))

[!]

менше слів - більше діла)))гиги
-----------------------------------------
Сволочи! Они убили Кенни!