Таке звичайне життя-15

Передмова до третьої частини

Як дзеркало, оцi рядки.
Життя було таке яскраве?
Менi здавалось: навпаки –
Звичайне. Не шукала слави,

Нi бонусiв чи щедрих пiльг.
Жила. Cиночкiв доглядала.
Живу. Я – з невмирущих вiльх.
I сподiваюся, що стала

Мудрiшою... Яка була?
Є, що згадати й залишити
Нащадкам... Спомин про дiла
I почуття чогось навчити,

Можливо, зможе i тодi,
Коли подивлюся на Землю
З-за хмар... Читаче, не суди.
В цю оповiдь я рiзних тем ллю

Струмки. Зливаються в потiк.
Я все ж багато в долi встигла,
Чимало прочитала книг.
А ось – у цiй сторiнки здвигла,

Де юнiсть, мрiї nа печаль...
Менi й cамiй про це цiкаво
Читати, поринати в даль
I вглиб... Узяв собi це право

Моє життя вписать в рядки
Мiй давнiй чернiвцiвcький учень.
Чи добре вчився? Напаки.
I неслухнянiстю умучив.

У книзi вiн життя моє
Iнтерпрету поетично.
Мiстична таємниця є
У цьому фактi. Чи логiчна

Чи нi – питайте не мене...
Повiльно пише про минуле.
Чи сьогодення дожене?
Бешкетник вiн, та серце чуле.

Щось вiдкривається нове
Й самiй у вистраджанiй долi.
Вже незалежно заживе
Вона у книжцi i нiколи

В нiй не закреслити й рядка.
Моє життя, для всiх вiдкрите
Уваги й чемностi чека.
Читайте, щоб навчитись жити...