Цикл «Осенние листья»

.1.
Запятые шагов, превратив каблуками
В восклицательных знаков изломанный ряд,
По осеннему парку плыть за облаками
И впечатывать желтые листья в асфальт.

.2.
В иное множество сорвавшись, лист упал.
Неповторим или как все – не разберёшь.
Лишь в миг падения на золото похож –
Не важно, кем он был и кем теперь он стал.

Осінь

Осінь пише дивні вірші краплями дощу
На асфальті, на долонях, просто на вікні....
Але краплі всі – додолу. Їх не захищу,
Не схоплю і не згадаю осені рядки.

Осінь не зігріє сонцем. Котиться до сну,
Завмирає вся природа, тихо позіха.
А високе синє небо мріє про весну,
В пошуках якої птаха в вирій відліта.

Жовте, як пергамент, листя на траву летить –
Осінь губить свій рукопис, мудрість світлих дум.
На осінньому багатті все воно згорить –
Їдким димом в небо зв’ється темний тяжкий сум.

Вітер спогадами грає про літнє тепло,
Дерево шепоче: “Осінь...” кволому кущу...
Сіро, сумно. Чуєш стукіт у своє вікно?
Осінь пише дивні вірші краплями дощу.