Убий те, що ти любиш (укр.)

Краса - вона миттєвості політ,
На крилах облетить весь білий світ.
Щоб потім впасти десь підбитим птахом,
І не на вдачу, а лише комусь на втіху.

Колір краси завжди кидається в обличчя.
І саме тому кожен хоче отримати з неї користь.
Ховає під скло її, намагається утримати якомога ближче,
Та напроч забуває про власну совість..

Серце твоє обгортає пурпуровий бинт,
Але і з цього ти знайдеш певну вигоду.
Кому ж потрібен твій золотий лабіринт,
З якого немає жодного виходу?

Квітка засохне у стіні,
Квітка, яка подобалась тобі.
Квітка зав'яне і помре,
А я живу і ти живеш...

Ми не перші.
І ми не останні..
Хто повірив в красу.
А потім вбив її
Своїми ж руками..

...........[P.S].........
Поки краса рятувала світ,
на неї полювали люди...

Date: 21.02.07

P.S. просто

P.S. просто чарівний... Сам образ і настрій цього творіння чіпляє за душу... Але, очевидно, це один із старих віршів... думаю, нема потреби ще щось казати...

про красу..

ну цей вірш можна вже сказати не такий і старий, просто саме тут так потрібно було написати. такиий собі роздум, неформатний. про правильність взагалі мовчу, хотілось зробити ніби піснею, але щось не зліпилось)))

може ще

може ще зліпиться... В мене теж так буває... просто перечитуй час від часу...