Я втрачаю, бо знаходжу (укр.)

Ти чарувала добротою,
Твоя краса не мала меж.
Я подумки завжди з тобою,
І ти зі мною, мабуть, теж.

Наскрізь погляд твій проймає,
Вивертає почуття.
Вони є, і їх немає,
Як немає вороття...

Шукав шляхи, де більше вражень,
Блукав крізь темряву доріг.
Я помирав від зауважень,
Бо чути їх уже не міг.

Та заблукав в стежках - дорогах,
Прийшов шляхами в небуття.
Хоч засихав, та був вологим.
На жаль, спинилося життя...

Спинилось, та не вмерло!
І жить йому ще триста літ!
Ось тільки пам'ять біль не стерла:
Залишила полині слід.

Я рОблю крок на зустріч вітру,
А він тікає від мене.
Хай літня спека сльози витре,
Та витре з пам'яті й тебе...

Правда є у чОмусь, мабуть.
Вибір мій? Не в ньому суть...
Почуття сховав - не знайдеш.
Хай зі мною і помруть.

ТОбі серця не розкрию.
Чи потрібна та любов?
Я любить вже не зумію,
Бо замерзла в жилах кров.

СмакУ не має поцілунок,
Забуло серце про тепло.
Я - просто біль, а не дарунок.
Чи, може, тОбі все одно?

Вірю, серце розхолоне...
Як же б я того хотів!
Ти не бачиш крізь долоні,
Ти не знаєш моїх снів!

Вірші римуєш беззупинно,
Книжки читаєш про любов.
За мрякою всього не видно...
Чому даруєш мені кров?

Не візьму, бо без неї загинеш!
Не віддам, бо потрібна мені!
Ти ніколи мене не зупиниш,
Якщо схочу померти в вогні!

НАщо вОно тОбі треба?
Не віддам старих страждань!
Що земля і що те небо,
Коли гинеш від питань?!?

Вони вб'ють мене скоріше,
Ніж тебе уб'ють слова.
Крові мало! Треба більше!
Більше треба, ніж дала!

Я втрачаю, бо знаходжу:
Лиш знайду, і втрачу знов.
Більше жити так не можу...
В чому сенс пустих розмов?

p.s
Лиш згадаєш цю промову,
Не дивуйся, що пішов.
То так треба. Знов і знову...
Втрачу те, що вже знайшов.

Date: 13.07.04.

Перечитую ще

Перечитую ще раз і ще раз... і мене щораз більше вставляє... дякую...

велика порція

справді, для швидкого перетравлення ця штука важкувата.. треба поступово, маленькими шматочками, щоб не вдавитися.. ще раз дякуYOU

Приходьте ще))))

Приходьте ще))))

ідея дуже

ідея дуже хороша... є декілька моментів взагалі ульотних, але мені здається, що варто трохи попрацювати над ритмом... десь не вистачає голосних, а десь забагато... хоча експеримент з поєднанням різних ритмів доволі цікавий, все одно читається трохи важко... давай, хлопче, працюй... я знаю, ти можеш...

те ж саме..

як і в минулому коментарі тут відповідь моя буде такою ж.. тут важливіший сам зміст, але аж ніяк не ритм:) з тих пір пройшло вже достатньо часу, і стиль мій значно змінився, але все одно дякую за комент і за те, що допомагаєш мені вдосконалюватись :))