Зламаний замок...

Так якось втомливо почався день... І здавалось не буде йому кінця... Та все ж... мені хотілось щось змінити... І я це зробила... Я висловила усе, що хотіла буквально за декілька годин... Так... все таки алкоголь допомагає... розв'язати язик... Стриманість... Злість... Крик роздирає горло... І погляди... І удари... Та нічого, що болить рука... зате я віддалась їй сповна... мені цього не вистачало... Стрибок у калюжу... якось невдало... але це нічого... мені не соромно... мене відпустило... і я зраділа... з мокрими ногами і задом стрибаю по льоду і радію... що відпустило... цікаво... чому саме мені, а не комусь іншому? Ну, може я й заслуговую на це... Дякую тобі... може варто ще якось? Але мабуть ти думаєш, що я навіжена... Промайнула думка оселитися в гнізді зозулі))) А що... може там мені і місце? Може... Але якось тяжко... мабуть похмілля... 3 склянки води і увесь негатив вдячно прийняв білий друг... та все одно... я не хочу повертатись туди... мене дістала оця біганина... звісно, я сама винна... але я по іншому не можу... треба якось це пережити... зате злості вже нема... лише важкість і розпухший
суглоб... варто було раніше це зробити... можливо хоча б двері ванної не постраждали від моїх ніг... і вона б не була так засмучена моїм плачем... я ж не хотіла... просто я це надто довго тримала в собі... і от... ображена мати і зламаний замок...

Надюха)))

Це перебір! :) Навідміну від інших твоїх мініатюр... Я-то, ясна річ, розумію, про що ти писала з відомих тобі причин, але ж ніхто більше не зрозуміє. Тому і сенсу, начебто, нема...:))) ІМХО! :)))
-----------------------------------------------------------------------------------------
не учите меня разговаривать,
и я не скажу, куда Вам пойти!

(((Не бачу різких змін)))

Перебір кажеш? Хм... мені здається, що в мене усе таке... Чи то мені лише так здається? А про сенс... Я вважаю, що сенсу нема ні в чому... Абсолютно...